Розмір тексту

У Полтаві розпочалося голосування за найкращі назви для 25 топонімів 4-ї черги перейменування

Голосування триватиме з 9-ї ранку 8 квітня до 9-ї ранку 22 квітня на вже знайомій для полтавців платформі EDEM.

Для участі у голосуванні необхідно перейти за посиланням та авторизуватися (на вибір — за допомогою електронного цифрового підпису, Bank ID чи Дія.Підпису).

Якщо ваш акаунт система коректно прив’язала до Полтавської громади, далі переходьте у вкладку «Опитування» та обирайте нові назви для 25 топонімів громади.

До IV черги входять 25 топонімів, які підлягають перейменуванню. Нижче їх перелік та варіанти нових назв.

Вулиця 8 березня в Полтаві:

  • вул. Руслана Онікієнка — полеглий захисник України. Торік 3 січня виконуючи бойове завдання в Курахове Донецької області потрапив під обстріл російської артилерії де отримав важке поранення несумісне з життям. Похований у рідному селі в Кобеляцькій громаді. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Вулиця 9 травня в Полтаві:

  • вулиця Левка Лук’яненка. Український політичний та громадський діяч, дипломат, письменник, юрист та радянський дисидент, учасник національного визвольного руху. Борець за незалежність України у XX ст. При радянській владі був двічі ув’язнений: 1961 — 1976 та 1977 — 1988 роках. Сумарно провів 25 років у тюрмі й на засланні. Левко Лук’яненко був автором Акту проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року. Герой України;
  • вулиця Лікаря Максима Дудченка. Професор Максим Дудченко учасник Другої світової війни, засновник і організатор кафедри факультетської терапії Полтавського медичного університету. До останніх років життя активно працював на кафедрі: здійснював клінічні обходи хворих, брав участь у клінічних та патологоанатомічних конференціях, проводив практичні заняття зі студентами, займався науковими дослідженнями. Основними напрямками його наукових досліджень були хронічні хвороби нирок, захворювання серцево-судинної системи, гастроентерологічна патологія;
  • вулиця Степана Лазуренка. На честь командира першої регулярної військової одиниці української армії доби УНР — першого українського козацького полку імені Богдана Хмельницького, уродженця Полтавщини.

Провулок Валерія Гасановича Германа-Шахли в Полтаві:

  • провулок Олександра Горячевського. На честь кіборга-добровольця. Загинув 19 серпня 2014 року в боях за Іловайськ від осколків гранати під час спроби вивести групу бійців з оточення росіян. Похований у Полтаві на Алеї Героїв Центрального кладовища. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Вулиця Визволення в Полтаві:

  • вулиця Артема Амеліна. Полеглий захисник, Герой України. Працював газозварювальником на одному з підприємств Полтави, звідки був призваний на строкову службу. У червні 2021 року він підписав контракт про проходження служби у гостомельській бригаді НГУ. Близько дев’яти місяців гвардієць опановував посаду старшого кулеметника та прагнув стати на захист нашої держави в зоні проведення ООС. 25 лютого 2022 року під час бою підірвав два російські танки. Воїн отримав важкі поранення і в той же день помер у госпіталі. За мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України старшому солдату Артему Амеліну присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Вулиця Гвардійська в Полтаві:

  • вулиця Василя Поліщука. Полеглий захисник, Герой України. З 19 років з перших днів Революції Гідності взяв участь у відстоюванні прав українців за незалежність та свободу. Почав свій шлях із влаштування барикад на трасі Київ-Харків біля Лубен, бувши студентом місцевого коледжу. Після початку АТО, приєднався до батальйону Дніпро-1. Пізніше став бойовим медиком «Азову». Молодший сержант 30 ОМБр. У війську був до дня загибелі при визволенні Харківщини. Посмертно нагороджений званням — Герой України.

Провулок Микитенка в Полтаві:

  • провулок Валерія Боняківського. Полеглий захисник України. Старшина полку патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1» МВС України, загинув в ході російсько-української війни. Валерію Боняківському посмертно присвоєно орден «За мужність» III ступеня. У мирному житті воїн був художником, його картини експонувалися в музеях України, зберігаються у приватних колекціях.

Провулок Мясоєдова в Полтаві:

  • вулиця Ігоря Щербака. Захисник України. У мирному житті працював фінансистом, був співвласником ігрового клубу ТОВ «Студія Брофорс» в Полтаві. Під час повномасштабної війни служив у складі 46-ї окремої аеромобільної бригади ЗСУ. Був командиром мінометної батареї. Загинув біля села Берхівка на Донеччині у нерівному бою з окупантами. Посмертно був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Провулок Першотравневий в Полтаві:

  • Миколаївський узвіз. Пропонується повернути стару назву цього геоніму — Миколаївський узвіз. Ще в XVII столітті тут, у невеликому боковому Миколаївському яру, на дні якого тік струмок із джерел, що впадали до річки на дні Мазурівського яру, була прокладена дорога між двома частинами Полтавської фортеці. Поруч, на Миколаївській гірці, розташована Миколаївська церква ПЦУ. Ще з 2000-х років прихожани церкви і мешканці провулку подають петиції про перейменування провулку (повернення йому історичної назви).

Вулиця Петрашева в Полтаві:

  • вулиця Петра Петрашіва: український маляр-іконописець, портретист і пейзажист;
  • вулиця Художника Петрашіва. Нинішня назва вулиці містить помилку (русизм). Доцільно виправити цю помилку, й надати вулиці назву: вулиця Художника Петраші́ва.

Вулиця Повстанська в Полтаві:

  • вулиця Василя Стуса. Український поет-шістдесятник, перекладач, публіцист, прозаїк, мислитель, літературознавець, літературний критик, правозахисник, політв’язень СРСР, дисидент, член Української Гельсінської групи, борець за незалежність України у XX столітті. За радянської доби творчість Василя Стуса була заборонена та частково знищена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув;
  • вулиця Івана Лютого-Лютенка. Український військовий та громадський діяч, підприємець, меценат, старшина Запорізької дивізії, повстанський отаман Холодного Яру (1919 — 1922). Мав військове звання — сотник Армії УНР.

Вулиця Рябушанська в Полтаві:

  • вулиця Рябухівська. Пропонується виправити назву вулиці, оскільки назва походить від села Рябухи (з 1984 року — історичного кутка міста Полтави).

Вулиця Ставицького в Полтаві:

  • вулиця Святослава Горбенка. Український військовик, доброволець, вояк Добровольчого Українського корпусу «Правий сектор». Мав позивний «Скельд». Один із «кіборгів»-захисників Донецького аеропорту. Святославу Горбенко посмертно присвоєно звання Героя України.

Вулиця Тобілевича в Полтаві:

  • вулиця Матвія Номиса. Уродженець Лубен, український етнограф, фольклорист, письменник і педагог, перший директор Лубенської чоловічої гімназії. Протягом життя збирав цінні матеріали про народний побут, звичаї та обряди, записав чимало зразків усної народної творчості. Укладач і видавець одного з найповніших і найавторитетніших зібрань з антології українського усного фольклору малих жанрів;
  • вулиця Родини Тобілевичів.Тобілевичі — це український старовинний шляхетський рід. Представники родини Тобілевичів зробили значний особистий внесок у відродження національної ідентичності нашого народу і культурно-мистецького розвитку національного українського реалістичного професійного театру. Величезний внесок у розвиток театру та театрального мистецтва в Україні у буремний період ХІХ століття належить величній родині Тобілевичів. Четверо дітей Карпа Тобілевича із шести пізніше стали видатними діячами українського театру.

Вулиця Першотравнева у селі Абазівка Абазівський старостинський округ:

  • вулиця 8 травня. Торік 29 травня Верховна Рада зробила День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 — 1945 років 8 травня державним святом, скасувавши День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 9 травня. 12 червня 2023 року Президент України Володимир Зеленський підписав цей закон;
  • вулиця Війська Запорозького. Назва козацьких військово-політичних утворень XVI — XVIII століття. У XVI ст. основним центром розселення козацтва стало Запорожжя, або Низ (територія Дніпрових порогів). Звідси назва козаків — запорозькі або низові. Козаки заснували укріплені поселення — січі. У часи Гетьманщини двома основними групами Держави Війська Запорозького були Військо Запорозьке Городове та Військо Запорозьке Низове. Низові козаки жили в паланках басейну пониззя Дніпра, за Дніпровськими порогами, а городові на території Гетьманщини, зокрема, в містах і селах Полтавщини;
  • вулиця Гетьманщини. Українська козацька держава, яка виникла в середині XVII століття на теренах України внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Очільником виступав виборний гетьман. З 1654 перебувала під протекторатом Московського царства. В офіційних документах Гетьманщина називалася також Україною. Протягом XVIII століття Гетьманщина поступово втратила політичну й економічну автономію (особливо після Полтавської битви 1709 року). 1764 року наказом російської імператриці Катерини Другої інститут гетьмана скасовано, через рік Гетьманщину знищено й утворено Малоросійську губернію. До складу Гетьманщини входила і сучасна Полтавщина;
  • вулиця Успенська. З метою актуалізації вагомої релігійно-історичної сторінки села. У 1847 році було збудовано Успенську церкву муровану, з дзвіницею.

Вулиця Першотравнева у селі Верхоли Ковалівського старостинського округу:

  • вулиця Кирила Розумовського. У дореволюційні часи в Ковалівці діяла дерев’яна Миколаївська церква, збудована ще Кирилом Розумовським у 1785 році;
  • вулиця Митрополита Феофіла. Видатний православний церковний діяч. Народився у родині священика на Полтавщині, служив настоятелем Всіхсвятської церкви м. Полтави (з 1901 до 1923 р.), і викладачем Полтавського жіночого Єпархіального училища поблизу цієї вулиці (тоді — провулок Київський). У травні 1917 на Полтавському єпархіальному з’їзді виступив із програмною доповіддю «Про українізацію церкви». Тому його вважають ідеологом української автокефалії на Полтавщині. Єпископ Лубенський і Миргородський (1923 — 1929); митрополит Української православної церкви з канонічною послідовною ієрархією (1929 — 1937 pp.); митрополит Української автокефальної православної церкви (1942 — 1943 pp.). Послідовно виступав за незалежність України. Замордований у в’язниці НКВС у Харкові;
  • вулиця Українських Воїнів-Добровольців. На честь воїнів, які добровільно вступили до лав Збройних сил України, Національної гвардії України та інших добровольчих військових формувань України, що були створені з 2014 року у відповідь на російську агресію з метою захисту територіальної цілісності та державного суверенітету;
  • вулиця Червоної Рути. На прославлення пісні Володимира Івасюка, яка стала народною;
  • вулиця Якова Маркевича. Автор дописів про історію і географію села Ковалівка. Український письменник-мемуарист, державний діяч Гетьманщини. Один з найосвіченіших людей свого часу. Найвизначнішим твором Якова Марковича є його «Діяріуш», що охоплює 1717 — 1767 роки й містить матеріал для політичної, соціально-економічної й культурно-побутової історії.

Вулиця Гагаріна у селі Пальчиківка Пальчиківського старостинського округу:

  • вулиця Василя Стуса. Поет, перекладач, публіцист, прозаїк, мислитель, літературознавець, дисидент-правозахисник, член Української Гельсінської групи, борець за незалежність України. За радянської доби був засуджений до тривалого ув’язнення, де й загинув;
  • вулиця Леоніда Каденюка. З 19 листопада по 5 грудня 1997 року Леонід Каденюк здійснив політ на американському космічному кораблі «Колумбія» місії STS-87, проводив досліди із впливом невагомості на вегетацію рослин. Завдяки йому в космосі вперше було розгорнуто державний прапор України і прозвучав наш Гімн. А ще узяв з собою в політ томик «Кобзаря». У 2002 році, як народний депутат України, приєднався до провладної фракції «За єдину Україну». У 1999 році Леоніду Каденюку було присвоєно звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка»;
  • вулиця Отамана Гордієнка. Кошовий отаман Запорозької Січі, гетьман дубоссарський, військовий і політичний діяч. Як і гетьман Іван Мазепа, уклав договір із королем Карлом ХІІ. Створив та очолив Кам’янську Січ. До 1728 року очолював Олешківську Січ, сподвижник та співавтор Конституції Гетьмана Пилипа Орлика.

Вулиця Овражна у селі Гутирівка Пальчиківського старостинського округу:

  • вулиця Василя Захарченка. Письменник, лауреат Шевченківської премії, журналіст і політв’язень комуністичного режиму;
  • вулиця Якова Острянина. Військовий діяч, отаман українського козацтва. Вперше згадується в документах 1633 року як полковник реєстрових козаків з Полтавщини. Перший полковник полтавський війська Речі Посполитої в ході Смоленської війни. Після придушення повстання Павлюка 1637 року, прибув до Запорозької Січі, де на початку 1638 року був обраний гетьманом нереєстрового козацтва. Навесні ж 1638 року очолив козацьке повстання проти польського панування, за соціальні інтереси козацтва. Після поразки під Жовнином відступив на Слобідську Україну, де заснував місто Чугуїв; убитий під час повстання в 1641 році.

Вулиця 1 травня у селі Сем’янівка Сем’янівського старостинського округу:

  • вулиця Дмитра Білика. Полеглий захисник України. Був призваний на військову службу Полтавським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. 20 листопада 2022 року під час бою з російськими окупантами головний сержант Дмитро Білик отримав поранення несумісне з життям поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району. Воїна посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.

Вулиця Гагаріна у селі Патлаївка Сем’янівського старостинського округу:

  • вулиця Івана Мясоєдова. Український художник, фотограф, спортсмен, хореограф, актор і філософ. Відомий своїми монументальними живописними полотнами, тонкою друкованою графікою, оригінальними фотографіями, він більше запам’ятався в суспільній уяві своїм ексцентричним способом життя, та складними перипетіями долі. Син художника Григорія Мясоєдова, у 1889-1919 роках жив у Полтаві;
  • вулиця Павла Поповича. Український радянський льотчик-космонавт № 4, перший космонавт-українець, генерал-майор авіації;
  • вулиця Федора Кричевського. Український художник і педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР. В 1917 році взяв участь у створенні Української академії мистецтва й був обраний її першим ректором. Після захоплення Києва більшовиками у 1918 році, академію закрили. Художник жив у селищі Шишаки, де придбав невелику хату і перебудував її за проєктом брата Василя Кричевського. Ця хата згодом стала філіалом Академії на час літньої практики студентів. Кричевський багато часу працював у селі, зібрав у Шишаках велику колекцію народного мистецтва: килимів, вишивок, кераміки, іконопису.

Вулиця Гагаріна у селі Шостаки Супрунівського старостинського округу:

  • вулиця Олександра Ластовіна. Полеглий захисник України. У серпні 2014 року добровільно вступив до лав ЗСУ та вирушив на схід України у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Мав посаду водія по підвозу боєприпасів, пізніше — помічник кулеметника. У серпні 2015 року був демобілізований. З початком повномасштабного вторгнення знову вирушив на захист Батьківщини. Був на посаді стрільця у складі 5 механізованої роти, 2 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Брав участь в боях за Дебальцеве, за що був нагороджений медаллю «За оборону рідної держави». 23 березня 2022 року отримав медаль «За військову службу Україні». Обороняв Київ, за що нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Загинув 13 липня 2022 біля населеного пункту Кодема, Бахмутського району Донецької області. 20 жовтня 2022 року був посмертно нагороджений орденом «За мужність» II ступеня.

Вулиця Чайковського у селі Мильці Супрунівського старостинського округу:

  • вулиця Івана Левенця. Полтавський військовий керівник та адміністратор часів Гетьманщини. Був полтавським полковим сотником (1687 — 1690), полковим осавулом (1691 — 1693). Полковник полтавський Війська Запорозького (1701 — 1709). Брав участь у нараді у Батурині в жовтні 1708 року, тож був посвячений у плани Івана Мазепи підняти антимосковське повстання й укласти угоду зі шведським королем. Іван Левенець проігнорував накази московського царя Петра I: не поїхав до Глухова на «вибори» підконтрольного Москві нового гетьмана. Не встиг підтримати виступ Івана Мазепи, бо був затриманий російським комендантом Полтави і командиром залоги О. С. Келіним та відправлений під арешт у Харків. Позбавлений чину й із 1710 року жив у Полтаві;
  • вулиця Олександра Кониського. Громадський діяч, письменник, літературний критик, викладач. Автор духовного гімну «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни», музику до якої створив Микола Лисенко. Працював у Полтавському губернському правлінні (у 1854 — 1863 роках). Член полтавської і київської «Громад», один з організаторів недільних та вечірніх шкіл, громадської бібліотеки, Товариств із розповсюдження писемності в Полтаві. Неодноразово був репресований колоніальною російською адміністрацією.

Вулиця Першотравнева у селі Тахтаулове Тахтаулівського старостинського округу:

  • вулиця Варфоломія Обалковського. Наглядач-розпорядник промислів із виробництва селітри, поташу, скла в нашому краї. У 1630 році польським королем Сигізмундом Третім йому була віддана за заслуги Полтава, як «пуста слобода на р. Ворсклі, над шляхами Муравськими, в воєводстві Київськім, з усіма полями, луками, ґрунтами, лісами, озерами, ріками й іншими приналежностями, з правом закладання сіл і містечок, і держання до волі королівської, з тим одначе, що цей державець не має права в місцевих пущах і лісах робити поташу, попелу і всяких виробів лісових, также селітри, солі й металів …. без осібного дозволу королівського». Започаткував відродження Полтави як міста, та сіл навколо неї;
  • вулиця Воїнів-Добровольців. На честь воїнів, які добровільно вступили до лав Збройних сил України, Національної гвардії України та інших добровольчих військових формувань України, що були створені з 2014 року задля захисту територіальної цілісності та державного суверенітету;
  • вулиця Івана Стешенка. На честь першого міністра освіти УНР, уродженця Полтави. Іван Стешенко вільно володів французькою, німецькою, іспанською, італійською, багатьма слов’янськими мовами, перекладав Овідія, Байрона, Беранже, Шіллера. Входив до гуртка «Плеяда». Разом із Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським та іншими діячами в 1896 pоці заснував у Києві групу «Українська соціал-демократія»;
  • вулиця Миколи Леонтовича. Видатний український композитор. Всесвітньовідома мелодія «Щедрик», створена Леонтовичем за мотивами української народної щедрівки стала символом Різдва у багатьох країнах. Англомовна версія «Щедрика» — колядка «Carol of the Bells» звучала у фільмах «Міцний горішок-2», «Один вдома», «Гаррі Поттер».

Провулок Першотравневий у селі Тахтаулове Тахтаулівського старостинського округу:

  • провулок Даніеля Крмана. Словацький церковний та суспільно-політичний діяч, мемуарист, видавець, перекладач. Автор «Зачатків слов’янської граматики» (Rudimenta grammaticae Slavicae) і численних релігійних та історичних творів, також «Подорожного щоденника» (Itinerarium) — важливого джерела з історії України початку XVIII століття. Особистий приятель Гетьмана України Івана Мазепи. Був у 1709 році в Тахтауловому;
  • провулок Короля Карла XII. Карл XII (1682 — 1718) — король Шведської імперії в 1697 — 1718 рр. В ході однієї із його військових експедицій вглиб континенту під час Великої Північної війни (1700 — 1721 рр.) був укладений договір Швеції із Гетьманською Україною. Гетьман Іван Мазепа і король Карл XII підписали 29 — 30 жовтня 1708 року Союзний воєнно-політичний договір (на засадах Гадяцького трактату1658 року). 27 — 28 березня 1709 року до українсько-шведського союзу долучилися запорожці: у Великих Будищах за 30 км. На північ від Полтави укладено другу українсько-шведську угоду між гетьманом Іваном Мазепою та кошовим отаманом Запорозької Січі Костем Гордієнком, з одного боку, й королем Карлом XII, з другого. Цей договір повторював пункти, підписані 1708 року, проте до нього додали й нові, зокрема, шведський король зобов’язувався не укладати мирової угоди з московським царем, доки не звільнить з-під московської влади Гетьманщину й Запорожжя. Карл XII з військами (каролінами) перебував під час Полтавської битви на території старостинського округу.

Вулиця Першотравнева у селі Чорноглазівка Чорноглазівського старостинського округу:

  • вулиця Героїв ЗСУ. На пошану полеглих воїнів — Захисників України;
  • вулиця Левка Боровиковського. Український поет, фольклорист, етнограф. Опрацьовував фольклорні сюжети, звертався до народної поетики та ритміки;
  • вулиця Левка Лук’яненка. Український політичний та громадський діяч, дипломат, письменник, юрист та радянський дисидент, учасник національного визвольного руху, Герой України;
  • вулиця Митрополита Феофіла. Видатний православний церковний діяч. Народився у родині священика на Полтавщині, служив настоятелем Всіхсвятської церкви м. Полтави (з 1901 до 1923 р.), і викладачем Полтавського жіночого Єпархіального училища поблизу цієї вулиці (тоді — пров. Київський). У травні 1917 на Полтавському єпархіальному з’їзді виступив із програмною доповіддю «Про українізацію церкви». Тому його вважають ідеологом української автокефалії на Полтавщині. Єпископ Лубенський і Миргородський (1923 — 1929); митрополит Української православної церкви з канонічною послідовною ієрархією (1929 — 1937 pp.); митрополит Української автокефальної православної церкви (1942 — 1943 pp.). Послідовно виступав за незалежність України.

Провулок Першотравневий у селі Чорноглазівка Чорноглазівського старостинського округу:

  • провулок Євгена Гребінки. Український письменник, байкар, педагог, видавець, поет. Автор слів романсу «Очі чорниє», який так пасує нашому селу Чорноглазівка. Друг Тараса Шевченка, турбувався про видання його творів;
  • провулок Івана Нечуя-Левицького. Письменник, етнограф, фольклорист, педагог. Створив такі шедеври української літератури, як «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Бурлачка», «Старосвітські батюшки та матушки»;
  • провулок Професора Докучаєва. Очолював експедицію по всебічному вивченню природи Полтавської губернії 1888 — 1894 років. Засновник наукового грунтознавства і конструктивної фізичної географії. За матеріалами полтавської експедиції, видав монографію «Наш степ раніше й тепер» та виступив із доповіддю «Методи дослідження питання: чи були ліси у південному степу Росії». 1890 року запропонував створити у Полтаві природничий музей.

Збір пропозицій на перейменування пів сотні топонімів IV черги почався торік 9 жовтня та тривав два тижні. Надалі робоча група з перейменувань вулиць та провулків, розглядала пропозиції та визначала остаточні варіанти для електронного опитування жителів Полтавської громади. Цей перелік сформували та оприлюднили 2 лютого. Однак початок електронного опитування задля перейменування топонімів IV черги відклали для внесення правок у проєкт рішення. Після цього, 19 лютого, секретар міськради Катерина Ямщикова без попередження розпустила робочу групу своїм розпорядженням. Й також після внесених правок у проєкт рішення, кількість вулиць та провулків, які мають перейменувати, зменшилась на половину.

Нагадаємо, у березі минулого року депутати Полтавської міськради затвердили нові назви 78 вулиць та провулків I черги перейменування. Змінили назви геонімів, в яких були орфографічні помилки, русизми та назви на честь топонімів Російської Федерації й Республіки Білорусь.

19 травня 2023 року рішенням сесії міської ради за результатами електронного голосування ухвалили нові назви II черги перейменування вулиць — це майже сотня геонімів, які були названі на честь російських чи радянських подій, військових, партизанів та політиків.

У січні депутати міськради підтримали результати опитування щодо III черги перейменувань геонімів Полтавської громади. За їх рішенням нові назви отримала 61 вулиця. Раніше ці геоніми були названі на честь російських та радянських художників, письменників, освітян та науковців.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»

Матеріали по темі:

Останні новини

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему