Іванова гора вже не така висока

Він не раз брав участь в археологічних експедиціях, розкопках на території Полтави й області.

Тріщини на будинках — від плину часу та землі

 Володимир Полапа

— Унизу, під прадавньою Полтавою, була стоянка неоліту, де люди кам’яними сокирами працювали, — розповідає Володимир Семенович. — Чому тут литовці побудували фортецю Полтаву? — запитує. І сам пояснює: тому, що в цьому місці круті схили, крило винесене нагору, та й місцевий народ завжди був войовничим.

Але сьогодні Іванова гора вже не така висока... Вона поволі пливе вниз, на Поділ, — жалкує Володимир Семенович. — Та то — природний процес.

У зв’язку з цим пан Володимир згадує й про події зовсім недавні:

— Коли наближалося трьохсотліття Полтавської битви, були виділені кошти на розкопки біля краєзнавчого музею. На тому шматку території, що виходить до вулиці Леніна, культурний шар багатющий. Там знаходили різноманітну кераміку й інші вироби людей, які жили у XV-XVII століттях. 2007-го року ми копали біля храму Віри, Надії і Любові. Зараз там зведено величезний будинок на спеціальних палях (бурили свердловини, вставляли арматуру, заливали бетоном — таким чином нову багатоповерхівку убезпечували... З тієї причини, що земля пливе, потріскалися стіни давньої споруди — Свято-Миколаївської церкви. Щоб зберегти, її взяли в бандажі). Уся гора в пливунах, окрім місця, де Біла альтанка. Та навіть і той «язик» опускається — як їдеш по провулку ХТЗ, видно зсуви. Ця частина Полтави повільно пливе вниз, на Поділ. Місцями хати тріскаються, понахилялися. Внаслідок цього ж процесу чотири чи п’ять тріщин з’явилося свого часу і в колишньому будинку губернського земства (нині — обласний краєзнавчий музей).

Дві пічки та сотня мідних монет від прапращурів

— Майже місяць ми по провулку Першотравневому копали, — згадує про найцікавіші для нього моменти в археологічних пошуках Володимир Полапа, — на двадцяти метрах з допомогою металошукачів знайшли більше сотні мідних монет, а ще — пічку ХІІ століття, змуровану за татаро-монголів (коли наткнулися на цю пічку — розчистили її, затопили й грілися біля неї. Добра пічка була, щоправда, половина при розчистці впала); знайшли ми там і гончарну піч, майже цілу — в ній наші пра-пра-пращури випалювали вироби з глини. Розкопки проводили під керівництвом директора філіалу Академії наук Олександра Супруненка. Був я в археологічній експедиції і в Комсомольську, де будується металургійний комбінат, розміром як Криворізький. Там кургани розкопували, старовинні козацькі кладовища переносили... Але то вже окрема тема.

Наталя СНІЖКО, «Полтавщина»