Полтавець із зони АТО: полонених росіян лікуємо, годуємо та обмінюємо

Оточення добровольчих батальйонів під Іловайськом Донецкьої області спонукало нас звернутися до одного із полтавців, бійця добровольчого батальйону. По-перше, він живий, здоровий та не у полоні.

— Полтавців під Іловайськом не було, — розповів він. — Тому, якщо говорити за наш батальйон, назву якого я не хочу називати, то серед полтавців, починаючи з 24 серпня, немає вбитих, поранених чи полонених. Зараз я повертаюся із короткочасної відпустки під Донецьк, трохи північніше від цього міста, де зі мною служать й інші полтавці. Там ситуація більш-менш стабільна, важко в аеропорті Донецька, але не критично.

— Зараз багато інформації про російські війська, які там воюють. Але військового квитка ніхто не має. Чи багато таких туристів, які приїхали на «канікули до бабусі»?

— За деякими оцінками, таких налічується від 8 до 12 тисяч. Одного якось затримали, він з-під Томська. Запитали, що він тут забув, а він відповідає «Приехал освобождать русскую землю от фашистов». Тут без коментарів.

— До речі, ви обмінюєте полонених? Як з ними поводяться, бо інша сторона говорить про тортури.

— Поранених ми перев’язуємо, надаємо першу медичну допомогу, хоча їх хочеться не перев’язувати, а щось інше з ними зробити. Дають їжу, воду. Потім обмінюємо на наших полонених.

— Знову пішла інформація про участь чеченців.

— Скажу так, на дві роти — там 2 взводи, де є і азербайджанці, і вірмени, але найбільше саме чеченців. Вони той же батальйон «Восток» після його розгрому на 70% відновили.

— Хто обслуговує реактивні системи залпового вогню з боку сепаратистів?

— Наприклад, по аеропорту Луганська били з «Ураганів», а це не шахтарі і не електрики. Щоб стати командиром такої бойової одиниці потрібно провчитися 5 з половиною років, а потім мати досвід, стаж так би мовити — ще в 2 роки. Це спеціально підготовлені люди, а не аматори. Але ми не панікуємо, ситуація не критична, тому налаштовані на подальші бої.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»