13.03.2012 | 15:14

Полтавські Івани стають Джонами

«Полтавщина» дізналася про те, як часто полтавці змінюють імена

За статистикою, усе більше українців змінюють свої імена. Наприклад, у 2011 році до цього вдалося 20 тисяч українців. За статистикою Державної реєстраційної служби, це на 12% більше, ніж у 2010-му році. І це у той час, коли бажаючих змінити ім’я ще кілька років тому було не більше тисячі. Сьогодні ж українці хочуть називатися по-екзотичному. Наприклад, Ані і Маші стають Океанами і Луноліками, Сергії і Саші — Сомерсетами і Касперами.

Полтавка Лоуіса

Чи перевтілюються Олени в Єлизавет у Полтаві? Чи перевтілюються полтавські Сергії в Руанів? На це питання відповіла Тетяна Водяник, заступник начальника центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції.

— Найчастіше полтавці змінюють не імена, а прізвища. Проте розголошувати таку інформацію я не маю права — вона конфіденційна. А з приводу імен, випадки їх зміни в Полтаві більше поодинокі, ніж масові. Наприклад, за минулі роки таких випадків кілька. Так, Олег змінив ім’я на Олександр, Анжела — на Анжеліку, Богдан — на Олега, Тетяна та Анастасія — на Маргариту, Людмила — на Мілу. Є ще два випадки, коли зміна імені була пов’язана з правописом. Це з «Микити» на «Нікіту» та з «Пилипа» на «Філіпа» (на російський манер). У 2009 році, пам’ятаю, дівчина змінила ім’я Марія на Софія-Лоуіса (вона вийшла заміж за іноземця і, відповідно, змінилося ще й прізвище). У 2011 році — Іван став Джоном.

Алогічність?

Про те, як розцінює православна церква зміну імен, ми запитали у протоієрея Свято-Вознесенського храму отця Василя Фазана. Останній говорить, що логіки у цьому не бачить.

— Людину хрестять під одним ім’ям і під час молитви вона може звертатися за заступничеством до її святого, — розповідає він. — А як потім, після зміни імені? Звичайно, можна звертатися до того ж святого, до самого Бога — це безперечно. Але я не бачу у цьому логіки. Навіщо змінювати ім’я? Заради егоїстичного задоволення своїх бажань? Тебе ж назвали батьки. І яка ціль зміни імені? Як це буде? Наприклад, я знаю людину під одним ім’ям, підійду привітатися, а вона мені відповість: «А я вже не Олена, наприклад, а Уляна». І що? Якщо людина виїжджає за кордон і змінює ім’я, може, вона таким чином хоче відсторонитися від колишнього життя в Україні, але так не робиться. Духовність-то а залишається тією ж, як і була. А, можливо, деякі люди хочуть таким чином почати життя ніби з нового листа. Але не зі зміни імені починати треба, а з покаяння. Може, хтось думає, що нове ім’я очистить людину, але ні. Очищає Бог через каяття.

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»

Суспільство